Posted in «Тransimperia. Мaндрівкa стaрим кoрдoнoм» — нaзвa прeс-туру пo Тeрнoпільщині. Сeрeд журнaлістів прoвідниx ЗМІ Укрaїни пo зaпрoпoнoвaнoму мaршруту вирушилa aвтoр циx нoтaтoк, гoлoвний рeдaктoр «Нoвин турбізнeсу» Тeтянa Кoзлoвa.
Мoя зaвeршaльнa рoзпoвідь — прo мaндрівку стaрими кoрдoнaми Тeрнoпільськoю oблaсті, якa булa oргaнізoвaнa для журнaлістів грoмaдськoю oргaнізaцією «Туристичнa aсoціaція Тeрнoпільщини». На цьому маршруті, якого ніхто до цих пір не пропонував, збереглися окописька, доти, сакральні пам’ятки Першої Світової війни, а також замкові та культові споруди і інші туристичні об’єкти, про які варто довідатися. Долаючи старі кордони Тернопілля, ми постійно змінювали історичні і часові епохи.
Скалатський замок
Місто Скалат нинішнього Підволочиського району відоме з 1564 р. На початку ХVII сторіччя воно мало Магдебургское право. Під’їзди до міста охороняв кам’яний Скалатський замок, неправильний чотирикутник за формою зі сторонами 92, 72, 72, 63 м. По кутам замку в 4 вежах містилися бійниці з чотирма ярусами. Фортеця мали стіни заввишки в 6 м та завтовшки 2 м і захищалася з північного та південно-східного боків двохметровим ровом, заповненим водою річки Гнила. З інших боків доступ ускладнювали болота. Замок мав підземні ходи, вони збереглися і понині. Загалом доля оборонної споруди не була вдалою. Її захоплювали турки, татари і військо Богдана Хмельницкого. Фортеця залишалась в руїнах, її перебудовували, і в 18 ст. вона стала житловою спорудою. Зараз замок,що входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України, інтенсивно реконструюється. Відновлюються стіни, підземелля і старовинні вежі. В двох з них діє музейна експозиція середньовічної зброї, картин, скульптур та народних ужиткових виробів. Відстань від Скалата до Тернополя – 32 км. Стосовно екскурсій треба зарані домовлятися.
Хресна дорога на Святій горі
Кількість віруючих на Тернопіллі найбільша в Україні — понад 95 %. В релігійні свята місцеві віряни разом з приїзжими завше відвідують духовні центри і святині області. Одна з них — Хресна Дорога на Святій Горі у селі Полупанівка Підволочиського району. Не зважаючи на дощову, з пронизливим вітром погоду, наша група пройшла тернистий шлях Ісуса. Хресна дорога була збудована і освячена сім років тому. Тут можна побачити 14 образів Ісуса Христа перед сходженням на Голгофу. На кожній зі стацій відображені муки Сина Божого, які він терпів на дорозі у вічність.
Свята Гора — унікальне явище, бо об’єднує православних і католиків, зазвичай відбувається спільний хід представників обох конфесій . Історія вершини Село Полупанівка відоме з 16 століття, жили тут здебільшого поляки. Це так зване місце сили: знайдені залишки давнього капища. Із гори витікають декілька джерел, вода яких славиться своїми цілющими властивостями. Одне джерело витікає з відбитку стопи Божої Матері, яка, за легендою, явилась двум пастушкам. Цією цілющою водою, що знаходиться всередині новозбудованої каплички, прагнуть зцілитися духовно і тілесно паломники. На Святій горі височіють два храми – Українська православна церква Святої Трійці та римо-католицький костел Святого Йосафата. Хочу додати, що Свята гора з 1994 року є ландшафтним заказником місцевого значення. А поряд з Полупанівкою, недалеко від села Старий Скалат, знаходиться геологічна пам’ятка природи «Велике сідло».
Музей-садиба Соломії Крушельницької
"Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй", — такий напис зробив відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні на своєму фотопортреті, подарованому Соломії Крушельницькій на знак вдячності за врятування після попереднього гучного провалу в знаменитому театрі "Ла-Скала" його опери "Чіо-Чіо-Сан". Оперну співачку, творчість якої є часткою світового золотого культурного фонду, вшановують у всьому світі. А народилася оперна дива недалечко від Тернополя, у с. Біла. Саме тут, у приміщенні єдиного уцілілого після війн житлового будинку з маєтку Крушельницьких, знаходиться невеличкий музей-садиба. В основі експозиції — фотографії, особисті документи співачки, афіші, програми, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики тощо, пов’язані з Соломією Крушельницькою. На сільському цвинтарі стоїть біломармуровий пам’ятник-надгробок, привезений співачкою на могилу улюбленого батька в 1903 році: біля високої колони, прикрашеної бронзовим вінком, постать Дівчини з трагічною маскою у лівій руці. Напис латинською мовою: «Завжди з тобою, батьку, в плачу і надії».
Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса
В Старому Скалаті відвідуємо меморіальний музей-садибу Леся Курбаса, який був відкритий взимку 1987 року, рівно через 100 років з дня народження одного з найвідоміших українських режисерів та драматургів України. Експонати музею-садиби розміщуються в п`яти кімнатах сімейного маєтку. У першій кімнаті відкриваються перші боязкі кроки Леся у театральному мистецтві, в другій уособлюється творчий період під час проживання в Києві, в третій — харківський відрізок плідної роботи на сцені. Музей-садиба прикрашена унікальними подольскими старовинними коврами.
Екскурсія Тернополем
Головна туристична родзинка «файного міста» — велика штучна водойма, створена в центрі на річці Серет. Офіційна назва водойми – Тернопільський став, хоча в народі часто ще кажуть Тернопільське озеро. Із залізничного вокзалу до озеро можна пішки дістатися за 7 хвилин. Тернопіль настільки компактний, що при цьому ви подолаєте на своєму шляху три майдани – Привокзальний, Театральний і майдан Волі. Окрім того, що це напрочуд гарні зелені зони, в око впадають скульптури. Чудове місце для огляду озера – від початку фонтану Гронського, який знаходиться між Старим замком та готелем “Тернопіль”. Сходами, що ведуть вниз, можна спуститися до набережної. Поряд знаходиться будинок, в якому нещодавно облаштували для нічних екскурсій підземелля. В ньому журналістів привітав — хто б ви думали? — губернатор області Степан Барна і вручив особисто кожному подарунки з сувенірами міста.
Голова Тернопільської ОДА наголосив, що одним з пріоритетних напрямків розвитку області є туризм, бо таку можливість надають існуюча інфраструктура, природні ландшафти, замки та фортеці. До речі, не сприймайте слово «інфраструктура» надто скептично. Я, наприклад, теж на початку подорожі була налаштована на погані дороги. Але особисто переконалася, що вони в набагато кращому стані, ніж це було буквально півроку тому. Виявилося, що завдяки так званому «митному експерименту» (йдеться про запровадження реалізації заходів з розвитку автомобільних доріг загального користування (Закон України від 20 грудня 2016 року № 1789 – VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»), кошти від перевиконаних надходжень митниць спрямовують місцевим громадам. Половина від цих коштів призначається якраз на потреби дорожньої інфраструктури. Вже розпочали ремонт стратегічного для області автошляху сполученням Тернопіль — Дубно. Після його відновлення багато туристів, які нині їдуть на Буковель і роблять великий гак через Львівщину, оберуть саме цю дорогу. А тернополяни знають, чим їх зацікавити і затримати на кілька днів у себе. Ось як! Хоча в цілому над інфраструктурою, що включає в себе ємне поняття, державним місцевим адміністраціям і підприємцям Тернопілля ще працювати і працювати. Не буду зараз говорити про заклади харчування. Недоліки там, звісно є, але ж не критичні. Особисто я від якості, різноманітності іжі і особливо цін на неї в «усюдах і кутках» області – в захваті. Припускаю, що сервіс не на рівні, а чи він кращий, за великим рахунком, деінде в країні? Мова піде про туалети. Людоньки добрі, ну не можна запрошувати поціновувачів оперного мистецтва до музею Соломії Крушельницької і пропонувати їм облуплену хижку без дверей в кінці подвіря! Нема можливості облаштувати туалетну кімнату? Прилаштуйте хоч біотуалет і гроші беріть, тільки не змушуйте стидатись своєї країни. Адже історична спадщина, особистості, що прославили Україну – наша гордість. Не треба її плюндрувати такими «дрібницями». Якщо дійсно переймаєтесь туристичним іміджем свого краю. Своєрідним апогеєм мандрівки для учасників прес-туру стало знайомство із етногалереєю «Спадок».
Цей туристичний об’єкт (перший в місті і другий після Львова) з’явився у тернопільському ТВЦ “Атріум” на початку року. Засновники етногалереї – подружжя Демкур: Тарас та Ірина, які впродовж 20-ти років збирали старовинні артефакти народної творчості та ужиткові речі зі всієї України. Голова «Туристичної асоціації Тернопільщини» Наталія Волощук розповіла, що тут зібрано майже 5000 рідкісних старовинних виробах: різноманітні намиста та інші прикраси, розкішні вишиванки, в основному оригінальні борщівські, вишиті чорними нитками, розписи на глиняних предметах… А ще унікальні колекції прадавніх етнічних українських строїв, рушників, писаних домашніх ікон, оригінали рідкісних документів. Таку гарну і багату колекцію старожитностей можуть побачать абсолютно всі. Ось і ми, учасники прес-туру з Києва та інших міст, подивилися. А заодно емоції від фотосесії одержали.
Автор цих нотаток висловлює подяку: організаторам прес-туру «Туристичній асоціації Тернопілля», зокрема, Наталії Волощук і Тетяні Фарині, головному туристичному спеціалісту Тернопольської ОДА Ростиславу Яцківу, які забезпечили нашу подорож і супроводжували, екскурсоводам Оксані Ленчук і Сергію Ткачову за змістовні розпровіді, директору туркомпанії «Оксамит-КЛ» Лідії Королюк і її чоловікові, директору кафе «Форум» Петру Королюку, які піклувалися про наше харчування і дозвілля, а також керівництву ТМ «Золоте поле», які влаштували дегустацію своїх без перебільшення особливих горілок і настоянок.
Наприкінець хочу сказати потенційним туристам: повірте, в Тернополі і в області є на що подивитися. Їх перелік в “7 причинах відвідати Тернопілля”: замки і палаци; печери; Дністровський каньйон; водоспади; Кременецькі гори; Медобори. А восьма – новий протестований журналістами маршрут «Тransimperia. Мандрівка старим кордоном». Майте на увазі, що Тернопіль – бюджетне місто: ніч для двох у 3* готелі – 240 грн. Вечеря, середній чек – 110 грн. Кава – 12 грн.