Posted in Продовження. Початок тут та тут.
Журналісти з туристичного прес-клубу України відвідали багато привабливих туристичних об’єктів на теренах Тернопільської області. Зокрема, в Бучачі, який можна сміливо рекомендувати поцінувачам старовини. Адже кількість різноманітних пам’яток на душу населення (Бучач маленьке містечко з 12,5 тисячами мешканців) — значна. І, головне, тут є те, чого нема ніде в країні — найвишуканіша ратуша, створена визначними особистостями: скульптором Іоаном Георгом Пінзелем і архітектором Бернардом Меретином.
13 років тому я вперше відвідала Бучач і застала історичну ратушу на площі Волі в жалюгідному стані. Вона була доверху закрита риштуванням. Потім приїздила до Бучача ще двічі і задавала, як всі, питання «чому так повільно?». І ось є привід потішитися. Закінчилися роботи по північному фасаду і зняли риштування, відкривши «обличчя» визначного створіння. І нехай роботи ще багато, а гроші, окрім коштів місцевого бюджету не віділяються, є просторове з двох сторін бачення. Яка все ж таки ратуша гарна! Шедевр українського бароко з елементами Відродження в архітектурі. Споруджено її 1751 року на кошти бучацьких міщан і з допомогою власника міста графа Миколая Потоцького. Проект належить видатному архітектору Меретину, а Пінзель витесав із каменю численні скульптури. Їх було близько 20, зокрема скульптура Нептуна, що грізним помахом тризубця заспокоює розбурхані хвилі; Давида, який убиває велетня. Вони відображали апофеоз перемоги, боротьбу проти сил зла й насильства. Меретин і Пінзель товаришували. Цей творчий тандем ощасливив людство взірцями зодчества — львівським собором Св. Юра, костелами у Городенці, Гвіздці тощо. Будинок ратуші квадратний, 14 на 14 м. Нижня двоповерхова частина ратуші має невисокий парапет і величезний фігурний фронтон. Над нею підноситься струнка двоярусна башта, що первісно мала 18-метровий шпиль. Загальна висота споруди була 53 м. Але пожежа 1811 рогку шпиль зруйнувала, і нині башта завершується вишуканим барочним куполом. Зараз при ратуші створюється музей скульптур Пінзеля, роботи непочатий край.
В часи будівництва ратуші в Бучачі на околицях міста з"явились дві придорожні фігури, автором яких теж був Пінзель, — скульптура Св. Яна Непомука і скульптура Богородиці. Ці творіння після закінчення Другої Світової війни знищили атеїсти. У 2006 році фігури були відновлені на кошти підприємця Василя Бабала. Копію виконав тернопільський майстер Роман Вільгушинський. 5 6,7
Наступний об’єкт – це напівзруйнований замок на горі, зведений за класичним взірцем. Початково побудований литовськими магнатами Бучацкими в 1379 р. Вони розпочали зведення замку, використовуючи звичний для цих місць будівельний матеріал – темно-червоний камінь-пісковик. Пізніше Потоцькі і турки за часів володарювання цими землями замок розбудовували. Мури мали три яруси бійниць, пристосованих для ведення перехресного вогню. Таку ж функцію виконували кам’яні опори з внутрішнього боку замкових мурів. На верхньому ярусі було влаштовано дерев’яну бойову галерею. Твердиню не зуміли взяти ні козаки Богдана Хмельницького у 1648, ні татари в 1665 та 1667 ррр. Але в.1676 р. її здобули та зруйнували турки і кримські татари. В писемних джерелах середини XVIII ст. укріплення в Бучачі згадують як вже покинуті та занедбані. Повністю фортеця занепала за Австро-Угорщини в XIX ст.
Зараз на укріплення підіймаються числені туристи і проводять тут час, оглядаючи найміцнішу півкруглу стіну з двома бастеями по боках. Вона виходить (в основному) в бік південної частини міста, на вулицю Замкову; найстаріша, північна частина фортеці, «повернута» до центру міста, що лежить на трикутному мисі над рікою Стрипа. Дослідники вважають, що ця стіна більше 3 метрів завтовшки збереглася з останньої чверті XIV ст. На останнє, легенда. Буцімто існує підземний хід, який починався біля круглої вежі і вів у різні частини міста, і навіть до Підзамочка і Монастирка. Хід був такий широкий, що могла вільно проїхати карета. Одна з таких карет, не проста, а золота, разом із скарбами на поверхні не з’явилася. Начебто були бажаючі знайти, та повітря в підземеллі виявилося отруйним.
Скрізь бійницю в стіні, коли листя з дерев облетіло, добре видно пам’ятку архітектури — Василіанський монастир. Він розташувався на протилежній горі під назво Федір. Повна назва культового закладу — Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Заснований 7 грудня 1712 р. на підставі фундаційної грамоти магната Стефана Александера Потоцького, виданої в Любліні. Бучацький монастир був одним із основних центрів зосередження василіянських іконописців у XVIII — першій половині XIX ст. (найбільший — у Почаєві), а приміщення монастиря стало центром освітньої діяльности у Бучачі: спочатку тут діяла школа-інтернат (конвікт) для дітей з бідних родин, проводились теологічні курси для діючих священиків; потім реорганізована у гімназію оо. Василіян Цей діючий монастир і зараз продовжує давні освітні традиції . У 1995 році Міністерством освіти України зареєстровано історико-філософський ліцей ім. св. Йосафата Бучацького. Ліцеїсти навчаються в учбових класах і проживуть в монастирському гуртожитку.
Споруда монастиря велична в своїй монументальності, ще дивують каплиці-гроти Святого Онуфрія Великого — під терасою перед входом до церкви і Матері Божої — у мурі стіни зі сторони гори Федір. Перед входом до церкви монастиря — Статуя Діви Марії (копія).
Коли спускаєшся з Замкової гори до пласкої рівнини міста, до річки, неможливо не помітити з правого боку чудову культову споруду. Це костел Успіння Пресвятої Богородиці або костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Діючий парафіяльний храм, який повернули римо-католицькій громаді,нині є одним із найбільш туристичних архітектурних об’єктів заходу України. Бо! Архітектором був Бернард Меретин, хоча закінчив проект Мартин Урбанік на основі креслень попередника. А різьблення 5 вівтарів в костелі виконані видатним скульптором Пінзелем і його учнями. Від найбільшого надбання храму – ніжно-голубих вівтарів з позолотою не можна відвести очей. Унікальність костелу в тому, що І. Г. Пінзель вирізьбивши вівтар «Святого Юди Тадея», який перенесений з готичного костелу в цю святиню, брав біля цього вівтаря шлюб, хрестив дітей, і є припущення що міг бути похований у підземеллях цього храму.
Кам’яний костел в стилі бароко з біломармуровими колонами і скульптурами має монументальні форми. Головний фасад прикрашений 4-ма парами здвоєних пілястр. На фронтоні костела зображена Сикстинська Мадона Рафаеля.
Закінчення буде